В нічному небі так зірок багато,
Вони нам усміхаються здаля …
І серед них у космосі крилато
Летить найкраща, голуба Земля.
Планета наша світла й загадкова,
Красива, тепла, рідна і дзвінка.
Одна така — найкраща і чудова,
Жива і дивовижна, і людська…
На ній усе є для життя людини,
Повітря чисте, є вода й ґрунти,
Рослини дивовижні і тварини —
Усе-усе, щоб жити і рости…
І розум є в людей, щоб добре жити,
І мудрість, і хороші є знання.
І досвід, щоб усім цим дорожити,
А не іти у світі навмання.
Та людям все чогось не вистачає,
Їх щось не радує, ні літо, ні весна,
І хоч усе-усе людина має,
Та на Землі палахкотить війна
І нищить, що природа утворила:
Річки, озера, і ліси, й поля…
Терпіти цю наругу вже не сила,
«Ну, скільки можна?» — нас пита Земля…
А люди все ніяк не вгомоняться,
Всього їм мало, скільки не даси.
Щось хочуть ще і Бога не бояться,
Й не помічають щастя і краси,
Що їм дала Земля в користування…
То ж схаменіться, Бога не гнівіть…
Ви ж маєте добро, тепло, кохання,
Лише у мирі, мирно всі живіть…