Життя, насправді, — це велике диво,
Воно непереможне, та й усе…
Враз зацвітає квітами красиво,
Й до сонця-світла вдаль тебе несе.
І пробивається із кожної щілини,
З-під каменя, що тисне до землі…
І тягнеться до сонця щохвилини,
Та зеленіє на сумному тлі.
То раптом квітне ніжно, веселково,
Барвисто, гарно радістю цвіте…
Й на серці стане просто пречудово,
Життя ж повсюди! Все живе й росте…
Воно непереможне, що й казати,
Із-під асфальту раптом проросте.
Воно твердиню здатне подолати,
Хоч і вразливе, але непросте…