Життя на цій Землі — це просто казка,
Земля й сама — одвічна дивина!
На ній є все: тепло, любов і ласка,
Та й в цілім Всесвіті така одна.
Можливо є ще й інші, я не знаю,
Нам поки цього знати не дано.
За зорями вночі спостерігаю,
Але подібної не бачу все одно.
І ми на цій Землі чудовій — люди.
Умієм мислити і бачити красу.
Планети іншої для нас не буде.
Я ж до Землі свою любов несу.
Бо все тут світле, рідне, миле, звичне —
Промінчик сонечка в ясній росі,
Світання чисте, ніжне, поетичне
І поле, гори, ліс в усій красі.
Хіба цю Землю можна не любити?
Моря і квіти, трави і поля…
В якій красі нам випало всім жити…
І це чарівна, дорога Земля!
Й саме життя на ній — це просто диво!
Не можна все збагнути до кінця.
Біжить струмочок з гірки гомінливо,
Водичка б’є з малого джерельця.
Ростуть дерева-велетні до неба,
Маленька ряска на ставку пливе.
Рясніють квіти… І усім це треба,
Бо все чарівне, ніжне і живе…
Земля — це дивна казка незбагненна
Нам поки іншої такої не знайти.
Уся квітуча, голуба й зелена…
І нам цю казку треба берегти.