Не стався до життя безпечно і байдуже,
Воно одне. Тому тримайся, друже.
Цінуй хвилинку у житті і мить,
Яка дає можливість просто жить.
Подбай про себе, щоб було безпечно,
А між людьми веди себе сердечно.
І про майбутнє своєчасно дбай
Та в тонусі себе завжди тримай.
Не думай, що герой ти над всіма,
Що лише скіпетра в твоїх руках нема.
Бо якби мав, то ти царем би був
І визнання у Всесвіті здобув.
Перед природою в людини сил нема...
І ми хизуємося іноді дарма.
Насправді ж ми, як комашня мала,
Й несемо для природи більше зла,
Не вміємо з ми з нею подружить...
Між тим, як час біжить собі й біжить.
А дисгармонія руйнує нам серця,
Не помічаємо цього ми до кінця.
Тому і мислимо, що всі герої ми...
Нам стати б гармонійними людьми.
Навести б лад у душах і серцях,
Минув би безлад і панічний страх.
І зажили б ми радісно усі,
Купалися б у сонці і в росі...
Додай нам, Боже, мудрості, додай!
І за провини наші не карай...
Я думаю, що ще настане час,
Як розум й мудрість переважить в нас...