Життя прекрасне, що й казати,
Від того щастя, що живеш,
Що можеш світом простувати,
По споришах м’якеньких йдеш.
Що можеш плавати, пірнати
І дивуватися красі.
І гарні квіти в лузі рвати,
По щедрій бігати росі.
Що можеш бачити і чути,
Сміятись, в щасті живучи.
Що можеш цю красу збагнути
Й співати, світом ідучи.
Життя чудове, що й казати,
Багатогранне і земне.
В нім можна стільки щастя мати…
То ж хай нас щастя не мине.