Життя таке коротке, швидкоплинне,
Цікаве надзвичайно, що й казать.
Воно летить, кудись удалеч лине,
А роки не спиняються, летять.
Взяли і непомітно пролетіли,
В люстерко глянеш, ніби то й не ти.
Так густо-густо коси побіліли.
І важче стало вже під гірку йти.
Сміятись безтурботно перестала,
І рідше вже співаються пісні.
А як же ми сміялися, бувало,
А дні були і світлі, і ясні!
Життя потроху нас усіх шмагало,
Пройшли ми через втрати і печаль.
Та щастя й радості було чимало…
От тільки за минулим трохи жаль.
Найкращі роки швидко пролетіли:
Дитинство, юність — радості пора…
Коли сміялись, мріяли, любили,
Співали разом посеред двора…
І все пройшло, усе давно минуло.
Лиш спогади, мов світлий промінець.
Холодним вітерцем якось війнуло…
Але не треба. Це ще не кінець…
Ще я стрічаю росяні серпанки,
Захоплююсь піснями навесні,
Що їх співають соловейки зранку.
Люблю цей світ і дні його ясні.
Не розучилась мріяти й любити
І світ чарівний далі пізнаю.
Цікаво хочу і змістовно жити
В чарівній казці, в рідному краю.