Зима так несподівано, не в пору,
Прийшла з далеких снігових доріг.
І намела нам снігу цілу гору,
Засипав сніг і стежку, і поріг.
А вітер листя поскидав жовтеньке,
Воно й під снігом, й на снігу лежить…
Таке те листя мокре і благеньке,
А вітер свище і сніжок летить.
Та це ще осінь. То чого так рано?
Чого зима поспішно так прийшла?
Влетіла несподівано, неждано,
Чи, може, десь поблизу тут була
Й рішила просто в гості завітати,
Щоб подивитись чи готові ми
Її гостинно й гарно зустрічати,
Ну, як ведеться в нас поміж людьми…
А ми ще не готові, не готові…
Чого гріха таїти — так і є.
Осінній ми раділи ще обнові,
Бо листопад не долюбив своє…
Тому зима нехай назад простує,
Їй не пора, без неї саме раз!
І хай мороз вночі тут не чатує,
Бо ще не час до нас зимі, не час…