Зима ввірвалась у весну
І так там запорядкувала:
На ніжну зелень запашну
Взяла й сніжинок накидала.
Летять сніжинки у вікно
Легкі, біленькі, невеличкі.
Та через ниж вже все одно
Зелену бачу я вербичку.
А через хмари раз у раз
Веселе сонце проглядає.
Та це Зима лякає нас!
Зима у квітні не вертає!
Дива та й годі, просто сміх,
Трава зелена, квіти всюди.
І тут летить на землю сніг,
Та він лежати вже не буде.
Бо тільки впав, та й розтає.
Землі торкнувся і немає.
Весна уже бере своє.
Зими у квітні небуває!