Надія Красоткіна

Зимовий день не хоче прокидатись

Зимовий день не хоче прокидатись,
Насупився і, мабуть, ночі жде.
І вітерець не хоче зариватись,
Бо зовсім зник. Його нема ніде.

Так тихо, сонно, що й не зрозуміти
Яка пора, куди нас час веде.
Чи полудень збираємось зустріти,
Чи вже наш день до вечора іде…

Цікаво так зимою лиш буває,
Нерозбериха повна та й усе.
Крізь хмари сонце геть не проникає,
Земля сама кудись усіх несе.

І добре всім. Годинник сам покаже
Куди нам поспішати вже пора.
А промінь сонця навіть не проляже
За цілий день серед мого двора.

І якось сумно навіть трохи стало,
Бо хочу сонця і весни, й тепла.
А взимку світла зовсім-зовсім мало,
Зима вже й через душу пролягла…

А я не хочу, в холоді сидіти,
Не хочу в сірості і в сирості брести.
Я хочу в небі синьому летіти,
Весняним квітам знову лік вести.

Відгуки

Social comments Cackle