Надія Красоткіна

Капризи природи

Завесніло раптом, завесніло!
І останній сніг вітрець злизав.
А бездонне небо засиніло
І по річці лід пливти почав.
Сонце сяє, землю зігріває,
Хоч і лютий, правда, не пройшов.
Навіть середини не сягає
І до Стрітення далеко не дійшов.
А в природі зміни відбулися,
Виткнулися квіти із землі.
Хоч зарано ще рости взялися,
Натерпляться й холоду малі.
Бо повернеться зима, я знаю,
Ще свого вона не довела.
Хоч її приходу не вітаю,
Бо давно вже хочеться тепла.
А тому я сонечку радію,
Квіточкам, що почали рости.
Про весну чарівну дуже мрію...
То ж прости мене, зима, прости...

Відгуки

Social comments Cackle