Надія Красоткіна

Картини природи

Коли погода й сонечко вітає,
То йду на річку плавати й пірнати.
Коли ж негода крила розпускає,
То, зазвичай, я не виходжу з хати.
Дивлюсь в віконце. Дощику краплини
Так весело стрибають бульбашками.
Сумні й веселі дощові картини
Несуть свій настрій, ніби грають з нами.
А дощ іде та землю напуває.
І зелень стала навіть зеленіша,
Хоч сонечко з-за хмар не виринає,
Але земля від того ще рідніша.
Бо є для мрій і роздумів хвилина.
І дивний спокій душу огортає.
А тиша, й меланхолії краплина
У саме серце раптом зазирає.
І ти стаєш частинкою природи,
Краплинкою чи хвилькою на річці…
Це особливо у часи негоди,
Коли земля купається в водичці.
А вітер свище й крила розпускає,
У піднебессі гулко грім гуркоче…
І небо сірі хмари опускає
Про вічне щось тобі сказати хоче.
Мабуть про те, що ти всього людина.
Залежна від природи і погоди.
Сприймати і приймати все повинна.
В природі ні на що немає моди…
А є закони вищі і космічні,
І що тут скажеш, ніде правди діти.
Ще недоступні нам закони вічні,
Бо ми у космосі — всього лиш діти….

Відгуки

Social comments Cackle