Колись, на батьківській землі,
У мальовничому селі
Серед полів, лісів і рік
Родивсь маленький чоловік.
Порадились батьки із дідом
Й назвали сина Леонідом.
Почав малюк рости і жити,
В селі до школу став ходити,
Учився вчитись, працювати,
І став до стелі діставати.
Тоді батьки його взяли
І далі вчитись віддали,
Бо хлопець головешку мав,
На тракторі вже працював,
Машину теж навчивсь водити,
Що парубкові тут робити?
Хай далі в інституті вчиться,
В житті, можливо, знадобиться.
Він вивчився — розумний був,
Й нову професію здобув.
Усе в житті людині треба,
Природа, сонце, синє небо...
Уміння різне, і навчання,
А головне в житті — бажання.
А Леонід бажання мав,
На дурість хлопець не страждав.
Тому, всьому-всьому навчався,
Бо у житті не лінувався.
А як прийшла пора цвітіння,
Без зайвих слів і голосіння
Зустрів кохану — і пропав
І вік свій з нею звікував.
Посіяв в ній своє насіння,
Зміцнив тут родове коріння.
Женився, діток народив
Й тут все своє життя прожив.
Це біографія людини
І знати всі її повинні.
Та ще душа у Льоні світла,
Вона, як маківка розквітла.
Хто Леоніда так не знає,
Дізнатися про це бажає.
Бо ж ріс хлопчина у селіі,
У мальовничому селі,
То ж взимку, навесні і в літі
Любив природу й все на світі.
Тому то звір, і риба, й птиця,
Саме до рук йому стремиться.
Наприклад, що за дивина,
Як риба на гачку одна?
А в Льоні, гляньте, що за штука,
Є на гачку карась і щука!
А заєць від усіх втікав,
Й до Льоні в руки прискакав.
Став людським голосом прохати,
Мовляв, не треба убивати,
Бо в зайця є маленькі діти,
Їх треба зайцю підкормити.
І Льоня зайця відпустив,
Щоб довго той у лісі жив.
Так Леонід завжди в усьому
Радіє зайчику малому,
Лисичку він фотографує
Нічого в світі не руйнує,
Тому то, мабуть кожен знає,
Що Льоня добре серце має.
З душею світлою йде в світ
Вже шістдесят прекрасних літ!
То ж я скажу для всіх гостей —
Сьогодні в Льоні ЮВІЛЕЙ!
Чудовий і веселий день,
Для привітань і для пісень.
То ж хай слова рікою ллються,
Всі гості радісно сміються,
Бо Льоня заслужив це свято,
Ним зроблено в житті багато.
Хороших справ всіх не злічити,
Дай Бог йому сто літ прожити
На цій, на батьківській землі,
У мальовничому селі,
У щасті, злагоді, у мирі,
Щоб друзі всі були з ним щирі.
Щоб йшло здоров’я від водиці
І задивлялись молодиці.
Щоб йшло багатство від землі
У мальовничому селі.
А сонечко світило ясно
І все в житті було прекрасно