Осінній день і небо посіріло,
А вранці дощ дрібненький капотів.
Лише два дні, як літо відлетіло,
А вітер вже холодний налетів
І листя рве, хоч листя не злітає,
Бо не пора летіти в небеса.
Та він у гіллі танці витинає,
І робить у природі чудеса,
То щось зірве, а то переставляє,
Маленькі смерчі творить на піску.
То щось легке у небо підіймає,
А то затихне раптом у ліску.
А сонце вийде з хмарного полону
І засміється щиро все довкіл!
А вітер стихне, набере розгону,
Перестрибне високий частокіл
І знову полетить на вільну волю,
У чисте поле, де для вітру — рай!
І понесе насіннячко по полю,
Щоб тут зацвів квітковий дивограй.
Бо все своє в природі місце має,
Вітри і сонце, холоди й тепло.
Усе приходить вчасно, щось міняє,
Щоб все тут у гармонії жило.