А я люблю цю землю і хатину,
Поля, джерельця, річечку й ліси.
Люблю всім серцем рідну Україну.
Тут все навколо сповнене краси.
Тут весни пахнуть дивними квітками,
Пташині щирі скрізь дзвенять пісні.
А поле розмовляє з ясенами,
Світанки ніжні, гарні і ясні.
А літо в нас з веселками й громами,
З теплом, з чар-зіллям, диво-ягідьми.
З роботою і житніми снопами,
З піснями, що співаємо їх ми.
А осінь чарівна, на казку схожа,
Красива, дивовижна, золота…
І дощова частенько, і погожа,
Калинова, грибна і непроста…
Й зима — прекрасна, просто дивовижна,
Від інею пухнаста, чарівна.
Морозяна, частенько білосніжна,
Але завжди приваблива вона.
І ця земля така одна-єдина
На цілий світ. Ріднішої нема…
Це мій куточок, тут моя родина.
І якби не жилось нам, та дарма…
Тут все своє: і дім, і рідна мова,
І щира пісня, й звичаї свої.
Краса велична, чиста, світанкова,
І найрідніші в світі солов’ї…
Тут все моє: і небо, і стежина,
Натхнення, творчість, радощі й жалі…
Це рідний край мій, рідна Україна,
Найкраще місце на усій землі.