Приходить літо, я біжу на річку,
Бо плавати люблю з дитячих літ.
Люблю тепло і річкову водичку,
Та й що казати — я люблю весь світ!
Пливеш, а береги як в казці, дивні.
Плакучі верби воду п’ють з ріки.
А верболозу зарослі чарівні
Неначе тут були в усі віки.
А небо синє-синє над тобою,
Небаченої вроди та краси.
То враз хмарки зійшлись над головою,
А звідусіль пташині голоси.
І все так гарно, радісно, надійно…
Краплиста на густій траві роса.
А на душі і затишно, й спокійно,
Тебе оточує безмежність і краса.
Що острови й країни зарубіжні,
Як тут і казка, й благодать яка!
Від сонця промінці яскраві, ніжні,
Берізка білокора і струнка.
А літечко тепленьке і погідне,
Хмаринка в небі і в воді пливе.
І все твоє, знайоме, рідне-рідне
Бере за душу, у тобі живе.