Люблю, як дощ, а в хаті тепло й чисто.
А у віконце добре стукотить
Й хлюпоче дощик майже урочисто,
Не хоче зупинитися й на мить.
А я люблю за ним спостерігати:
Дерева вмиті без листків стоять…
Не хочеться й виходити із хати,
Хоч квіти на подвір’ї ще горять
Ясним суцвіттям, але все минає.
То ж хризантеми скоро одцвітуть.
І пізня осінь відійде від краю,
Натомість холоди до нас прийдуть.
Мороз, сніги, а може й заметілі
Вітри задують, віхоли задмуть…
І стануть всі поля навколо білі,
Бо їх сніги глибокі заметуть.