Надія Красоткіна

Людські долі

Яке життя цікаве — не сказати!
У кожного щось інше, щось своє.
Такі романи можна написати,
Із доль людських, що в цьому світі є!
Не треба й поринати в далі сиві,
А глянути на тих, хто поруч нас.
Між них нещасні, радісні й щасливі,
І всіх кудись несе нестримний час.
В людей прямі й покручені дороги,
Серця гарячі, то тверді, як лід.
Надії власні і свої тривоги,
Багато щастя і не менше бід.
Одне з одним не можна порівняти,
Бо в кожного свої мирські путі.
От зразу б людям стільки щастя дати,
Щоб радість зазвучала у житті.
На кожну душу, щоб підняти в змозі
Й наповнити по вінця всі серця.
Щоб всім світило сонечко в дорозі,
І кожному — не менше промінця.

Відгуки

Social comments Cackle