Мене матуся вчила вишивати
Узори й квіточки на полотні.
Традиції навчала пам’ятати
Й пісні народні — світлі і ясні.
І рідну мову ніжну, солов’їну,
І жарти, й думи, чарівні казки.
Любити вчила рідну Україну,
Її ліси, поля, красу, стежки.
Любов до всього дітям закладала,
В красу довкілля змалечку вела.
Й мені рушник на щастя вишивала,
Й на добру долю у житті дала.
Подарувала ще сорочку-вишиванку,
Щоб оберегом стала на путі.
І це зі мною буде до останку,
Це найдорожче у моїм житті.