Заходиш у ліс — помовчи,
Кричати у нім не спіши.
Там звуки чарівні живуть —
Дерева розмову ведуть,
З болітця сухі комиші,
Шепочуть про щось від душі.
Берізки співають пісні
Мабуть колискові нічні…
Щось клени дубам гомонять,
Дуби верховіттям шумлять,
І сосни у небо гудуть,
Там, мабуть, валторни живуть.
Органи співають пісні,
Їх звуки чарівні, ясні
Аж десь в піднебесся летять
Їм дятли у ритм стукотять.
Великий маестро — вітрець,
Він диво-оркестру творець…
То ж звуки підносяться ввись,
Їх Всесвіт почує колись
І знатимуть всі звіддаля,
Яка в нас казкова Земля.