Надія Красоткіна

Ми вже дорослі

Ну, от і все. Останній день навчання,
Шкільна лінійка, ще один урок.
Слова напутні і слова вітання,
Прощальний і останній наш дзвінок…
І на душі враз стало якось щемно —
Ми більше вже не будемо дітьми.
Відчули раптом, ясно й достеменно,
Що вже дорослі, всі дорослі ми.
Й відповідальні вже за долю власну,
За шлях, що самі виберем в житті.
За кожне слово, сказане невчасно,
За зустрічі й розлуки на путі.
За вчинки наші будемо радіти
І сумувати будемо одні.
Бо ми дорослі, ми уже не діти…
І перед нами всі шляхи ясні…
Лиш треба ту дорогу вибирати,
Що приведе до щастя і мети.
Легкого хліба в долі не прохати,
А з працею натхненною іти
І жити чесно, світло, з добротою,
Із сонечком в душі, щоб не було…
Іти завжди дорогою ясною
І до людей нести своє тепло.
Прощай, дитинство наше світанкове,
Уроки, друзі, радісні свята…
У школі в нас життя було чудове,
А школа нам і рідна, і свята…

Відгуки

Social comments Cackle