Надія Красоткіна

Ми щасливі

Людина кожна в світі цім щаслива.
Та ми не розуміємо цього.
Бо нас лякає дійсність метушлива,
Ми боїмось, не знаючи чого.
А прагнемо найкращого нівроку,
Не по кишені нам й не по нутру.
Щоб по машині в гаражі щороку.
А в домі вже не пес, а кенгуру.
Казковий принц на білому коневі,
І замок, і квартир, ну, хоч би дві.
Усе найкраще мати день при дневі…
Втрачається реальність в голові.
Бо запити й бажання в нас казкові,
Що аж за гранню фантастичних мрій.
А ми самі хіба ж такі чудові?
То ж і подумай, зупинись, постій…
Бажання є, та треба працювати,
Щоб зазвучали радісні пісні.
А іноді всього себе віддати,
Щоб в найрідніших дні були ясні.
Щоб наші діти прожили щасливо,
В турботі і в любові, у теплі.
Для них створити затишок і диво,
Побудувати казку на землі.
Найбільше щастя — це є наші діти.
Ну, а робота — щастя номер два.
Ще мир і спокій, друзі, щоб радіти,
А ще здоров’я й мудра голова.
Для щастя всім нам треба чималенько,
Але на це реально подивись.
І йди до свого щастя помаленьку,
А щось не так, то просто усміхнись
І пригорни до серденька дитину,
Слова найкращі в світі прошепчи.
Із сина й доньки виховай Людину,
І бути добрими у світі цім навчи.

Відгуки

Social comments Cackle