Минає все: краса, любов і роки,
Здоров’я, блиск очей і сміх.
До фінішу поспішно робим кроки.
Фінал чи фініш — він один для всіх.
А за межею вже нема нічого:
Ні почуттів, ні страху, ні мети…
Ні місяця, ні сонечка ясного,
Не треба буде їхати чи йти,
Нікуди поспішати вже не треба.
Там вічний морок, просто небуття.
І там немає голубого неба,
Й не мучить біль, тривога, каяття.
Не хочеться цю землю покидати,
Таку красу, біленьких вишень цвіт.
Всім жити хочеться і знати,
Що ще тобі радіє білий світ.
Тому живімо, світові радіймо,
Красі земній дивуймося щодень.
І доброту навколо себе сіймо,
Даруймо більше чарівних пісень.