Вечірню пісню дощик нам співає,
А все в природі стихло і мовчить.
І як благословення дощ сприймає,
А він у шибку дзвінко стукотить

І змушує у хаті посидіти,
Бо йти куди, коли в дворі дощить?
Таким хвилинам — тільки порадіти,
Це романтична і прекрасна мить…

І на душі так затишно й приємно.
А в хаті тиша, мир і благодать.
І дощик шепче казочку таємну,
І щось чарівне хоче передать.

Іде та йде давно і не вгаває,
То стихне, а то знов залопотить…
Та й літо до кінця вже добігає,
Про це і дощик за вікном шумить.

Вже й ластівки у вирій полетіли,
Маленькі птахи вирушили в путь.
Жоржини враз якось заяскравіли
І пишно-пишно під вікном цвітуть…

Бо скоро осінь. Дощик поливає,
А все в природі стихло і мовчить.
Вологи поле й ліс давно чекає.
То ж музика дощу нехай звучить…