Осінній дощ стукоче у віконце,
А небо стало сиве і сумне.
А вчора гарно ж як світило сонце
І зігрівало щирістю мене.
І так блищало дивно й вигравало,
Світилося, іскрило на воді.
І настрій людям дуже піднімало,
І йшли надвір старі і молоді,
Природа людям щастя роздавала,
То ж всі нараз покинули хати.
Вона любов’ю мило пригортала,
То як було сидіти і не йти!
То ж всі старались вийти на природу —
Мінлива осінь, в ній усе бува.
Не кожен день знайдеш таку погоду:
Тепло і сонце, вітер повіва…
І от, будь ласка — дощик накрапає,
Всього за нічку помінялось все.
І вже в природі радості немає,
Бо осінь зміни у собі несе.