Од вікна до мого ліжка
Місячна лягла доріжка.
Світла-світла і казкова,
І жива, і загадкова.

Промінці легкі, тендітні
Срібні-срібні, ледь помітні.
Аж від місяця ішли
І до ніг моїх лягли.

Посередині кімнати,
Ніби просять мандрувати.
Я встаю тихенько з ліжка,
Бо запрошує доріжка,

На промінчики ступаю,
А вони холодні, знаю.
Я до місяця простую,
Навіть тиху пісню чую.

А проміння ллє в вікно —
Це, мов казка, як в кіно.
Срібне світло йде з вікон.
Був такий хороший сон...