Краса земна! Хіба ж воно не дивно,
Що так навколо радісно й красиво!
І море квітів райдужно квітує,
А вітерець у гіллі вередує,
Листочки хоче з дерева здійняти,
І по дорозі їх порозкидати.
Але довкіл ще листячко зелене,
Його не може вітер зняти з клена.
Ніяке дерево листків не віддає.
Своя пора на все в природі є.
А небо синє з білими хмарками
І сонце сяє угорі над нами.
А тепло ж як! Чого іти до хати,
Як можна ще в дворі відпочивати!
Над айстрами гудуть веселі бджоли,
Метелики літають, як ніколи!
Малина у садочку достигає,
І яблуко з-під листя виглядає!
А груші он красуються медові,
Солодкі сливи стиглі і чудові!
Краса навколо, що не передати,
Частіше треба в небо поглядати,
Тоді і настрій, радість, щастя буде,
То ж на красу частіш дивіться, люди!