До річки йду знайомими стежками,
А всюди тиша світла і ясна.
Пливе легкий туманець над ставками,
А від туману в небі — сивина.
Повсюди спокій, тиша, гарна казка,
І так приємно, й легко на душі…
І горнуться до серця щастя й ласка,
До ніг м’які й зелені спориші.
У повній тиші вигулькне пташина,
То заспіває вивільга в гіллі…
І пісня та над річкою полине
Й затихне раптом у туманній млі…
І знову спокій серце огортає,
А я у світанковім щасті йду…
Природа вся в промінні сонця сяє
Й настояне повітря на меду
Приємне, свіже, просто можна пити,
Солодкий смак відчути на вустах…
До серця можна тишу притулити,
Й красу відчути в росяних квітках…
Яке це щастя в білім світі жити,
Летіти в мріях, по стежках іти.
І тишу слухати, і землю цю любити,
Й красу земну у серці берегти…