На що дивитись можна безконечно?
На воду і вогонь, ви скажете мені.
Ще на дітей, що бавляться сердечно,
На їхні очі — добрі та ясні…
На синє небо з білими хмарками,
І на світлини на своїм столі…
На райдугу, що грає кольорами,
Й на те, як відлітають журавлі…
На перші квіти, що цвітуть, як зорі,
І як світанок чарівний встає…
І на поля безмежні, неозорі,
На рідну землю, що нам хліб дає…
І на ліси, що кличуть в прохолоду,
На квіти, що міняють кольори.
На море також, в будь-яку погоду,
Й на місяць, що пливе собі згори…
На миле все, близьке і серцю рідне,
Без чого ти не бачиш майбуття.
Це — як повітря — все тобі потрібне,
Бо з нього і складається життя…