Над айстрами метелики літають,
Такі барвисті, гарні і легкі.
То квітку найгарнішу вибирають,
То носяться веселі та прудкі.
Вони й самі такі, як диво-квіти,
Мов вилетіли з казки за поріг.
Летять до квіт нектар солодкий пити
Не знаючи стежинок і доріг…
Та й нащо їм дороги і стежини?
От квіти — це і є дороговказ.
Стежки й дороги треба для людини,
Щоб не блукала світом всякий раз.
А для метелика — лиш квіти й небо!
Життя солодке радісно біжить!
І все б то добре, але є потреба
Холодну зиму якось пережить.
Та це ще буде, а от зараз літо,
І кожну днину — сонце і тепло,
Ще довгі дні й такі солодкі квіти,
І холодом з ріки не потягло…