Надворі спека — тридцять два!
Ну, так вже сонце припікає,
Що просто — кругом голова,
Спасіння і в тіні немає.

І пити хоче все живе,
Але дощу нема давненько.
Мала хмаринка лиш пливе,
Від неї тінь така легенька.

Та стигнуть груші у саду,
Солодким соком налилися.
Повітря, наче на меду,
І айстри у вінок сплелися…

Полин жовтесенько цвіте,
Торкнися — і пилок повсюди.
Ох, літо! Щедре, золоте!
Хоч спека, та радіють люди.

Бо це вже серпень у дворі,
То скільки там вже того літа…
А зараз синява вгорі
І вся земля теплом зігріта.