Найбільш доступне для людини — слово,
Воно зігріє і пригорне нас.
Залікувати рани й біль готове,
А сказане з душею й саме в час,
Воно підняти може навіть з ями,
В яку скотився ненароком хтось.
А може часом й знищити так само,
Якщо сказати недоладне щось.
Родилось слово першим, аніж гроші,
Воно колись зробило нас людьми.
То ж говоріть завжди слова хороші,
Бо в цьому світі просто люди ми!
Воно не меч, а ранить як глибоко…
І не стріла, та в саме серце б’є.
Без добрих слів нам не ступить і кроку,
А в нашій мові слів багато є.
Подумай, коли хочеш щось сказати,
Сім раз відміряй, лише раз одріж.
Умій сказати і умій змовчати,
Бо слово може бути, наче ніж.
То ж до людей потрібно добрим бути,
Бо слово, що летить, не горобець.
Його назад ніколи не вернути..
А от стосункам дружнім вже кінець.
То ж треба слово мудро говорити,
Не кидай словом, наче пес хвостом.
Язик голівці треба підкорити,
А не іти з словами напролом.
Хай буде в слові і любов, і ласка,
Тепло душі і сонця промінець,
Хай в нім звучить, краса, чарівна казка,
Бо ти людина, а не бур’янець.