Нарешті вже пропала спека
І свіжістю скрізь потягло.
А в небесах — громи здалека,
Й дощити, навіть, почало.
Приємно стало, що й казати,
Задуха трохи відійшла.
І можна вже зайти до хати,
Бо стало менше в ній тепла,
А то було, що й не дихнути
І не сховатися ніде…
Хіба що в озеро пірнути,
Та де те озеро? Ну, де?
Й весь день не будеш в нім сидіти,
Якщо й знайдеш. А скрізь жара…
А зараз можна й порадіти,
Нарешті спека відійшла…