Нарешті дощ пройшов такий, як треба,
А то на метр по краплі видавав.
Та й не зійшли ще, правда, хмари з неба,
Можливо ще поллється водограй.
Та хай іде, дощі нам так потрібні,
Без них тепер ніяк не обійтись.
Та хоч які, чи проливні, чи дрібні,
Аби на землю спраглу полились.
Хоч, правда, всі півонії упали —
Важкі голівки стали від дощу.
То ж квіти гарні важко посхилялись,
А я на них дивлюся і мовчу…
Підняти зараз аж ніяк не можна,
Зламаю тільки… Хай вода стече.
Й саменька підніметься квітка кожна,
Як сонечко пригріє гаряче…