Надія Красоткіна

Нарешті дощ

Нарешті дощ зібрався. Поливає.
Рослини спраглі ждуть його давно.
Усе потроху п’є і воскресає…
Було вологи мало все одно,
Хоч накрапали хмари, але мало.
Усе хотіло пити, бо жара.
І дощ почався, навіть дуже вдало,
Бо вже вечірня настає пора.
Всі по домівках йдуть відпочивати,
Дощ поливає грядки і поля.
Тож людям вже не треба поливати,
Вологу благодатну п’є земля.
А дощ веселі ритми вибиває,
Так стукає, як в барабани б’є.
Така краса не кожен день буває.
Земелька спрагла воду п’є і п’є.
Та дощ спинився, більше йти не хоче,
Хвилинок п’ять порадував мене.
Ще землю зрідка крапелька лоскоче,
Бо вітер хмару вже удаль жене.
Усе спинилось. Небо посвітліло.
Калюжі зникли, наче й не було.
Та дощику цьому усе зраділо,
А землю огорнуло знов тепло.

Відгуки

Social comments Cackle