Загадую бажання кожен час, щодня,
Щоб день прожити без війни, спокійно.
Але події нині — справжня маячня…
По мозку б’ють, пригнічують постійно.
Немає миру в світі і навкруг біда,
І де та правда, як нам далі жити…
Поміж людьми неспокій і вражда.
А ми б могли співати і любити,
В краю своїм могли б ростити врожаї,
Сади садити і красу плекати…
І здійснювати творчі задуми свої,
Писати вірші, мріяти, кохати...
Але війна проклята жити не дає,
На нашу землю ворог зазіхає…
Та Україна наша і була, і є,
І буде! Хай Московія це знає.
Нас можна вбити, та зламати — ні!
Ми виросли і піднялись на ноги.
Ми вже загартувались у святій борні
Й відкриті перед нами всі дороги.
І як би не казились злісні вороги,
А Україну вам не подолати!
Ви нам іще повернете усі борги
І на колінах будете стояти!