Наш світ і мир таким крихким буває…
Лиш крок один і близько до біди.
А поки все в порядку, хто зважає?
Здається буде так весь вік, завжди.
Та це не так. Комусь чогось бракує.
Частенько переваги над людьми,
Оракула, що славоньку віщує,
І замків з золотими ворітьми.
Щоб кожен день було у замках свято,
Сім раз на день — заморської їди,
А ще, а ще… Всього-всього багато,
А більше ще живильної води.
І щоб в житті нічого не робити,
Купатися у славі і добрі.
Отак бездумно жити і радіти
Й чекати вранці ясної зорі…
Це можна мати, але нащо, люди?
Творіть, любіть, спілкуйтесь — це життя!
Воно коротке. Раз — і нас не буде,
І відлетить душа у небуття…