Людино, хто ти у житті земному?
Для чого в світі білому живеш?
Як підеш з нього, буде що потому,
Що зміниться, як ти з життя підеш?

Все так же буде сонечко вставати,
А в небі буде ясна голубінь.
І тільки ти вже не зайдеш до хати
І почуттів не зміряєш глибінь.

Тебе не буде. Важко це збагнути.
Мабуть нелегко кожному було.
Не зможеш більше рідних пригорнути
І не відчуєш сонечка тепло.

Ні радості, ні мороку сирого,
Не думатимеш більше ні про що.
Не приголубиш більше вже нікого.
Прийшла з нічого і підеш в ніщо.

Яка ж була потреба у людині?
Нащо вона у світі цім жила?
Ніхто цього не знає і понині.
Мабуть людина ще не доросла,

Щоб світ земний пізнати і причину
Свого приходу у земне життя.
Тому не будем дорікать людину,
Якою б та не йшла у небуття...