Не піддавайся
Не піддавайся дощовій погоді,
Збери в кулак і власну волю, й хист.
Людина кожна по своїй природі
Повинна бути завжди — оптиміст.
Не розкисай, бо й так повсюди сиро.
Ти хмарам усміхнись, що сунуть і дощать.
І побажай всім сонечка і миру,
Умій природі гріх її прощать.
То ж, глядь, краплинка дощику всміхнеться,
Скрізь золото осіннє заблищить.
Все зміниться, а туга, й сум минеться
Й захочеться у синю даль летіть.
Пора осіння дуже пустотлива,
То сонцем приголубить цілий світ.
То зарябить дощем, нагряне злива,
І вітер позриває пишний цвіт,
То знову в небі сонце засміється
І все засяє зразу, заблищить.
Ніщо не вічне і усе минеться,
А нам потрібно з вами далі жить.