Я дивлюсь на дітей і радію!
В Україну вертаються знов,
Рідна мова, віночки і мрія,
Вишиванка й велика любов
До традицій і рідного краю,
До науки, до знань і пісень.
Не згубіть це багатство, благаю,
Ним живіть і втішайтесь щодень!
Як же гарно — дівча у віночку,
А у небі — безмежна блакить!
Син вдягнув вишиванку-сорочку,
Й на уроки до школи спішить.
А дівчатко рушник вишиває,
Й щира пісня сердечно звучить.
Душу й серце в роботу вкладає
І з добром буде в світі цім жить.
Вишиванка, рушник і віночки,
Щирість, добрість — у цьому вся суть.
Підростають сини-соколочки,
Доньки гарні і вмілі ростуть.
Здавна так повелось в Україні —
Все робилось з добром і в красі.
Хай повернуться в край наш святині,
І засяють, як сонце в росі.
Не цурайтесь традицій і мови,
Вишиванки, віночка, пісень…
Будьте щирі у діях і в слові.
Будьте добрі і мудрі щодень.