Надія Красоткіна

А—Я

Невже біда ця з нами

О! Боже мій! Невже біда ця з нами?
Що коїться? Як зрозуміти все?
Невже в нас душі вкрилися снігами?
І на які задвірки нас несе?
Про Україну всі нараз забули,
Чужі рахують статки й хабарі…
Чи летаргічним сном усі поснули:
Робочі, вчителі і лікарі?
Чи розум раптом всім нам відібрало?
Що в прірву котимось й не зупинить?
О! Українці, що це з нами стало?
Спиніться і задумайтесь на мить!
Колись ми ревно землю боронили,
І цінували волю й мову теж.
Тепер все віддали, розпорошили,
Байдужості людській немає меж.
За гріш якийсь готові все продати,
Державу, землю, пам’ять і батьків.
Знов з ворогами будем загравати…
Чи ж той козак цього колись хотів?
Чи нам сьогодні все це не потрібно:
Стежки батьківські, ріки і поля…
Живемо всі якось одноосібно…
Це ж Україна, рідна нам земля…
Чому ж тепер в нас гордості немає
І волі, що колись до зір вела.
Ніхто не думає, а лиш волає…
Нема між нами єдності й тепла.
То ж схаменіться, може ще не пізно,
Й ще буде воля й незалежність в нас.
Ніхто не думає, лише волає грізно.
Несе до прірви нас нестримно час.

Подякувати

Картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Відгуки
Коментарі Cackle