Вже незабаром й рік Новий…
Так швидко час людський минає…
Ой, час, хоч трішечки постій!
А він, мов вітер, пролітає.
І не спиняється й на мить,
Таку рухливу вдачу має.
Кудись летить, біжить, струмить…
Й назад ніколи не вертає.
І лише в спогадах своїх
Людина може повернути
У час, де був чарівний сміх,
І можна до зірок сягнути,
Де все було нам по-плечу,
Ми мали за спиною крила.
Дивлюсь на зорі і мовчу…
Була любов, краса і сила…
Та що вертатися назад,
Де все давно вже відбулося.
І вже зносився той наряд,
І вже посивіло волосся.
А от душа — вона жива
І молода, в ній сонце гріє!
Вона летить на всі дива,
І в ній завжди живе надія.
То ж не вертаюсь, йду вперед,
І буду рік Новий стрічати.
П’янкий на стіл поставлю мед —
Заходьте, друзі, всі до хати!
Йде рік Новий! Хай він несе
Любов і мир, здоров’я, силу,
Добробут всім, найкраще все,
І щастя, й добрість світлу, милу!