Надія Красоткіна

А—Я

Незбагненна осінь

Щось незбагненне в осінній порі:
Фарби барвисті, м’якенька травичка...
Синява неба над нами вгорі,
Темною стала у річці водичка.
Холодно вранці частенько бува,
А над лугами біленькі тумани.
Вже й приморозить не раз і не два
І забіліють у полі кургани.
Сонце пригріє, туман розжене,
Все засміється, квітками заграє.
Туга осіння відразу мине,
В серці мелодія щастя лунає.

Подякувати

Картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Відгуки
Коментарі Cackle