Скільки б хто не писав про весну,
А вона все одно — неповторна!
Ось прислухайся в днину ясну —
Десь звучить, не змовкає валторна...
Чуєш? Хтось вже на флейті заграв,
Хтось дрібненько ударив в цимбали,
Ліс одразу увесь зазвучав,
В лісі дивні оркестри заграли!
Це усе наяву чи у сні?
Так весняні потічки струмують!
Неповторні оркестри весни
Нашу душу тривожать, чарують...
Ось поглянь, діаманти роси
Нанизав хтось на кожну травинку...
Скільки є в цьому щастя й краси!
Диво вкладене в кожну билинку.
Вся земля у веснянім вінку,
Кожна мить неповторна весною.
Слухай, слухай же пісню п’янку,
Насолоджуйся диво-красою!
І любов в своїм серці неси,
Все люби палко, ніжно, безмежно!
Ллються скрізь весняні голоси,
Так нестримно, чарівно, бентежно!
Скільки б хто не писав про весну,
Та не зможе всього передати.
Глянь на небо у днину ясну...
Правда, хочеться в небо злітати?