Чогось все важче в світі стало жити,
Неправда всюди, заздрість і брехня.
І кожен хоче якось надурити,
Принизити, образити щодня…
От просто так, як нічого робити,
Щоб взяти верх, щось довести своє…
Зробити зло та матюками вкрити,
Такі сьогодні чорні душі є.
Даєшся диву… Нащо це потрібно?
Хіба не краще жити в тишині,
На сонце світле бути всім подібним,
І зірку світлу бачити в вікні…
І до людей завжди іти з душею,
Нести промінчик світла й доброти…
І поведінкою хорошою своєю
Любов і щастя в білий світ нести…
Ой, люди, люди, що ж це нині з вами?
Чи вам не страшно за свої діла?
Живете вік з поганими думками
І в серденьку не маєте тепла…
Це вас не красить. Аж дивитись страшно,
Як деградують душі і тіла.
Огляньтеся і зупиніться вчасно
Й почніть робити добрії діла.
Бо ж котитесь ви під укіс із гірки,
Все швидше й швидше. А пора прийде
І буде вам ще соромно і гірко,
Та співчуття не знайдете ніде.