Ну, щось ніяк погода не встоїться:
То вітер налетить і рве гілля,
То небо чисте й сонечко іскриться,
То чорні хмари налетять здаля
І дощ закапотить отак раптово,
Не встигнеш парасольку розвести.
То все під сонцем заблищить чудово
І знову в літо потрапляєш ти.
Відразу стане тепло і гарненько,
Затріпотять метелики крильми.
Така ось дивна в нас природа-ненька
І нею всі захоплюємось ми.
А хмара сіра знову наповзає,
І вітер налетів та квіти гне.
Ще й дощ холодний з неба накрапає,
А вітер хмари все жене й жене.
Кудись погнав й сам полетів за ними,
І стало тихо, лист не шелесне.
Земля заграла квітами ясними…
На захід сонце. Скоро день мине…