Нового року тільки що чекали,
Ми мріяли й надія в нас жила.
А час летить… Уже й відсвяткували
Й буденна хвиля всіх нас понесла.
Одразу до роботи приступили,
Й розслабитись нам не дає зима.
Буденні справи всіх нас оточили
І часу вгору глянути нема.
А свят в житті не так уже й багато,
Таких, щоб мрія й казка в них жила.
То ж рік Новий, мабуть, найкраще свято,
Де стільки є любові і тепла.
Де між снігів, мов іскорки надії,
Вночі приходять дивовижні сни.
У серці оживають гарні мрії,
Які дарують крихітки весни,
Любові, щастя і тепла, та ласки…
Несуть кудись в далекі небеса.
А там живе надія, мрія, казка,
Щось дивовижне й неземна краса…
І все це так потрібно для людини,
Щоб в кожнім серці іскорка жила.
Від свят лишились спогади й світлини…
Ще крапельки надії і тепла…
А далі знову клопоти і будні,
Турботи, думи, часто суєта…
Шляхи горбисті і дороги трудні,
І вся ота буденність непроста…