Ну, от і листопад на сірому коні
Приїхав, щоб попасти конячину.
А осінь ще стоїть у жовтому вогні,
І, щоб побути ще, вишукує причину.
То вітерцем війне, то сонечком сяйне,
То листячко не хоче поскидати.
А то теплом пригріє, не мине,
Красу цю дуже шкода віддавати.
Та листопад прийшов, все сірістю обняв
І небо, і стежки, і все навколо.
Сирим і сірим світ чарівний став
І дощ співає у природі соло.
А листопад свою конячину пасе,
І сіру фарбу всюди розливає.
А вітер листя рве і вдаль несе,
І сумно в голім гіллі завиває.
Такий от листопад. В нім радості нема,
Бо холодом і дощиком він плаче.
За ним не забариться і зима —
На білому коні до нас прискаче.