Ніч темна, ані зірочки ніде,
Бо небо чорні хмари вкрили.
Холодна осінь. Знову дощ іде,
Краплинки на вікні замріли.
Відблискують у світлі ліхтарів,
І сумно. Дощ не зупинити.
Дрімаю вже під монотонний спів,
А дощ не припиняє лити.
Та є у цьому теж своя краса,
До неї придивитись треба.
В собі ховає нічка чудеса
І можна дотягтись до неба,
Бо темнота спускається густа,
Її руками відчуваю.
Вона чарівна, дуже непроста…
А в ній мій сон... Я засинаю…