На землю ніч спускається
На чорному крилі.
І темінь притискається
Міцніше до землі.
Ось зорі засвітилися
В небесній вишині.
Нічні дива відкрилися
Нараз тобі й мені.
Бо не перераховані
Ті зірочки ясні.
Десь є іще, приховані,
Що з’являться у сні.
А потім місяць вкотиться
На чорні небеса.
І низько зорям вклониться —
Прийде нова краса.
Воркоче сон тихесенько
І тулиться до нас.
Подушечка теплесенька
Нам каже: «Спати час!»
То ж спи, то ж спи, малесенький,
Сон в казку понесе.
Людині сон легесенький
Миліший над усе.