Нічна прохолода спустилась до річки
Все вкрила туманом біленьким, густим…
Не видно ні берега, ані водички,
Ну, просто нічого не видно за ним…
І вітер затих, десь в тумані сховався,
Та й звуки затихли — туман приглушив…
Змінилося все — світ у біле прибрався,
Та й день всю роботу свою завершив.
А ніч над долинами котить тумани,
Несе прохолоду та спокій, і сон.
В верхів’ї дерев лиш лунають органи
І казка приходить до наших вікон.